Книговидання в Україні

Вибірка

За Держреєстром суб’єктів видавничої справи (станом на 01.11.2018 року), суб’єктів, які займаються виготовленням видавничої продукції, видавничою діяльністю, розповсюдження видавничої продукції налічується 7075. З них – 4898 суб’єктів, які займаються лише виготовленням видавничої продукції, видавничою діяльністю. Проте більшість цих суб’єктів не видають жодної книжки на рік, деякі – не мають на своїх примірниках УДК чи ISBN, що свідчить про неможливість вести облік книжок, які видаються в Україні.

В опитуванні Ukrainian Reading and Publishing Data 2018 взяли участь топ-менеджери, директори, головні редактори 102 українських видавництв. Прохання взяти участь в опитуванні надсилалось індивідуально учасникам найбільших книжкових виставок в Україні – Форуму видавців у Львові й Книжкового Арсеналу  у Києві. Саме учасники цих виставок можна назвати найактивнішими видавцями України, які формують політику галузі і впливають на економіку країни, впроваджують тренди і формують читацький попит. Не всі учасники взяли участь в опитуванні.

Етапи

Опитування проводилось у два етапи – шляхом онлайн-анкетування учасників дослідження і шляхом глибинних інтерв’ю впродовж 12–23 листопада 2018 року.

Формування анкети

Анкета для видавців Ukrainian Reading and Publishing Data 2018 формувалась після всебічного моніторингу аналогічних досліджень у світі, після консультацій із найбільшою мережею досліджень книговидавничого ринку в світі Nielsen Book Research, Міжнародною асоціацією видавців, спеціалістами Франкфуртської книжкової виставки та після зауваг і пропозицій експертів галузі. Формування анкети та її подальші інтерпретації проводилось у співпраці із провідним недержавним аналітичним центром України – Центром Разумкова.

Виконання соціологічного опитування і глибинних інтерв’ю – Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія “Смарт-сервіс”».

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ І НАПРЯМКИ РОБОТИ ВИДАВНИЦТВА

Серед іншого називали також книжки-іграшки й паперові конструктори, репортажну та документальну літературу, воєнну літературу й розвивальні видання для дітей тощо.

Лише для 0,9% опитаних важливим є налагодження бізнес-процесів всередині видавництва, дистрибуції низки видань закордон тощо.

НАЗВИ Й НАКЛАДИ

Успішною книгою видавці, насамперед, вважають книжки, що мають високі продажі (83%), на другому місці за важливістю — відгуки і коментарі читачів (70%), і зі значним відривом респонденти називають схвальні рецензії та відгуки у ЗМІ (48%). Книжкові рейтинги і відзнаки видавці вважають ще менш вагомим показником (28% усіх голосів), а для 21% видавців показником успіху є держзакупівлі.

Також деякі видавці пропонують власні критерії успішності книги, серед яких називають власну оцінку, додруки на замовлення, купівлю електронних прав на книжки, вплив на суспільну думку, відгуки професійної спільноти, а також високу рентабельність видання.

Бестселерами схильні вважати книжки, продані середнім накладом 2–5 тис. примірників на рік (такої думки дотримуються майже третина опитуваних, 29%), або ж річні продажі 5–10 тис. примірників (24%).

Великий відсоток менших видавців, які схильні вважати бестселерами видання, які були продані накладами від 2 тис. примірників – таких 21%. А 17% вважають бестселерами видання, продані 10–20 тис. примірників. Понад 20 тис та понад 50 тис примірників називають 6% і 4% відповідно. Приклади конкретних видань можна проглянути в публікації “Українські бестселери 2017 року: говорять видавці”

Загалом думка українських видавців збігається зі світовим розумінням успішності книжки. Так, на думку BookNet Canada, книжку роблять успішною досягнення бажаної аудиторії, яка би не лише купила, але й прочитала книжку, рівень задоволеності читачів.

ПЕРЕКЛАДИ

Більшість українських видавців спеціалізуються на виданні перекладної літератури. Для 48% опитаних частка перекладної літератури у видавничому портфелі становить понад 50%. Тим часом як для 24-х респондентів частка становить навіть понад 75%.

Мови, з яких найчастіше перекладають, – англійська, французька, німецька, польська.

Серед іншого респонденти називали економічні показники, як-от «ціну авторських прав і можливість спосорування», а також – особисті смаки й уподобання, а також «вагомий здобуток в утвердження цінностей, які для нас важливі». Для респондентів важливою є рекомендація перекладача, статус автора та твору у контексті світової літератури.

Для більшості видавців найважливіше завдання на міжнародних виставках – це пошук нових свіжих ідей для втілення на українському ринку (для 59), налагодження зв’язків із міжнародними партнерами (для 57 видавців), знайомство з новими ринками (для 46), купівля прав (для 43), формування національного іміджу країни (для 33 видавців). Тоді лише як для 33 видавців одне із завдань є продаж прав і для 7 можливість участі у конкурсах.

АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Для більшості видавців отримувати виключні майнові права – нормальна практика. За договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах (ст 1113, ЦКУ). На понад 45% видавничої продукції видавці мають виключні майнові права, що, з одного боку, впливає на гнучкість співпраці із творчими одиницями, які працюють над проектом, з іншого боку, видавці як правовласники можуть розпоряджатися правами на свій розсуд, зокрема співпрацювати із третьою стороною, наприклад, іноземними видавництвами. Тим часом ті видавці, які видають переклади, здебільшого не можуть  передавати права третім особам.

Помітно, що багато видавців не мають однозначної відповіді щодо володіння правами на електронні книжки, передусм через неврегульовану законодавчу базу, відсутність практичного механізму використання (розповсюдження) електронних книг без збитків для правовласника.

Сашко Лютий, юрист, експерт із інтелектуальної власності: “З кожним роком ситуація з дотриманням прав інтелектуальної власності у книговиданні покращується, проте ще не всі видавці приділяють цьому питанню належну увагу. Практика показує, що значна частина видавців не займається оформленням передачі авторських прав належним чином, а деякі – не враховують особливостей такої передачі: термінології, термінів тощо. Дуже часто така ситуація спричиняє проблеми для обох сторін, і там, де і видавець, і автор мали би взаємовигідно співпрацювати –  виходять збитки і непорозуміння”.

Серед тих, хто відповіли ні, троє респондентів не задумувалися, що так можна, а для восьми — це просто нецікаво. Один респондент відповів, що правовласник не продає права в Україну через високий рівень піратства. Інший респондент сам не може дозволити придбати права на електронну версію книжки, оскільки це значно здорожчує контракт. Окремі видавці планують це робити, та наразі зволікають через законодавчу невизначеність.

ЕЛЕКТРОННІ КНИЖКИ

50 респондентів не відповіло на це запитання. Ще 5 відповіли, що не мають відповідного досвіду.

Лише 39 опитаних на даний момент продають електронний контент, переважно через контрагентів. Лише одне видавництво зазначило, що має власний додаток для продажів.

ШТАТ І УМОВИ РОБОТИ НА РИНКУ

У половини опитаних у штаті – до 5 працівників. У одного респондента  – лише один офіційний працівник. Дехто зазначав, що його штат працює на волонтерських засадах.

Окремі видавці серед гострих проблем називали – відсутність єдиного каталогу виданих і запланованих видань, відсутність сформованої аудиторії читачів масової літератури українською мовою, відсутність державних програм заохочення до читання.

Яким інституціям ви радше надасте інформацію про свої продажі за умови, що ця інформація не буде передана вашим конкурентам, а подана як частина загальних зведених даних, до яких ви отримаєте доступ, як і всі інші учасники опитування?

У цілому українські видавці декларують готовність ділитися інформацією стосовно своїх продажів. 73 респонденти називають це можливим –  залежно від того, яка це інституція чи компанія. Натомість 23 респонденти готові ділитися з державними інституціями, а 11 –  із приватними. Лише двоє респондентів заявляють, що не будуть ділитися такою інформацією.

Деякі видавці готові ділитися такою інформацією у разі згоди 70% видавців на ринку, підкреслюючи, що має надаватись правдива інформація про імпортовану продукцію від продавців чи дистриб’юторів. Ще один респондент поділиться такою інформацією із представництвом міжнародних спеціалізованих агенцій з гарною репутацією.

МАРКЕТИНГ І ПІАР

Окрім того, для 4-х видавців, у яких є відділ маркетингу/pr, він складається з однієї людини. Найчастіше у відділах працює до п’яти людей (дві людини – у 5-ти видавництвах; три – у дванадцятьох; чотири – у трьох; пять для двох). Лише двоє видавців заявило, що у їхньому відділі працює вісім осіб, одне – 11. Ще у маркетинговому відділі одного видавництва працює 38 осіб. Для окремих видавців легше віддати маркетинг і PR на аутсорс для інших компаній.

Окрім того, ефективними видавці назвали ще й акції в некнижкових мережах продажу.

Чотири респонденти не відповіли. Закономірностей у pr-стратегії і маркетинговому плані щодо асортименту не виявлено. Для кожного видавця – незалежно від місії, спрямування, обсягів і економічного потенціалу – це різні частки книжок.

Практично в усіх видавців є сторінка у Facebook, і саме її українські видавці вважають найефективнішою. На другому місці Instagram, хоча його ефективність визнають не всі власники сторінок. Примітно, що лише третина українських видавців має Youtube-канал, і майже третина вважає його ефективним. Усі респонденти не використовують російської соціальної мережі Vkontakte. Ще один респондент вважає ефективним використання Viber.

РОЗПОВСЮДЖЕННЯ

Також видавці називали ефективним продаж книг під час презентацій у різних просторах.

Також деякі видавці назвали каналами збуту свої сторінки у соцмережах.

37 опитаних підтримують ідею запровадження в Україні фіксованої ціни – така практика, наприклад, поширена в низці країн Європи, ще понад третина могла б підтримати за іншої економічної і політичної ситуації в країні. За такого розподілу голосів респондентів ідея не здається такою утопічною. Дехто з видавців не зрозумів, про що йдеться, а третине висловилася проти формалізації процесу ціноутворення на книжки.